Мототоксикоз

Хто сказав, що мототоксикоз це погано? Все залежить від точки зору - завжди можна використати енергію на користь. Я не прагну спасати світ чи перевернути всесвіт. Я лише прибираю свій двір від снігу, бо мій мотоцикл ще на стадії самовиробництва... Але прибирання збіса класна розвага, особливо якщо прикрасити його навиками рукомашества та ногодрижества!

Саморобний мотоцикл небезпечний для свого водія!
За повідомленням Ура-Інформ 18 жовтня 2010 року, водій на саморобному мотоциклі розбився в Токмацькому районі Запорізької області.
Про це повідомили в прес-службі Управління ДАІ по Запорізькій області. На селищної дорозі водій не впорався з керуванням саморобним мотоциклом і перекинувся. У результаті дорожньо-транспортної пригоди 29-річний водій отримав перелом ребер, садна, забиті місця.
Проте говорити, що аварія сталася через саморобність мотоцикла не можна, оскільки причини втрати водієм керування не були технічного характеру.
Хлопці - поводьтеся на дорозі обережно. Ми усі пілотуємо транспорт підвищеної небезпеки.

Саморобний мотоцикл "JaGiva"

Цей мотоцикл багато років будує та модифікує Славко Лях. Кажуть зараз він обладнаний дисковими гальмами на усі колеса та має на два кофри більше, проте перевірити це не можу. Як зрозуміло із назви мотоцикл базується на вузлах та елементах мотоцикла Ява.

Але називається JaGiva, тому що є там і багато елементів від Сagiva. Пластик саморобний, з частиною елементів від BMW F-650 (першого выпуска) и глушник від BMW R-1200 GS.


Ідея встановити імпортний мотор виникла спонтанно, коли Славко: " ...увидел на рынке четырехтактовый мотор от ендуро Cagiva, объемом 350 см3. В комплекте были: карбюратор, воздушный фильтр, глушитель, электропроводка, все реле и спидометр с тахометром." Як мало потрібно умілому майстру для втілення задуманого!

Спочатку мотор був встановлений на тимчасові кріплення, оскільки не було впевненості, що він хоча б заведеться. Але вже перші поїздки довели, що йому тут і місце.

За словами Славка, коли робота над рамою завершилась, то Явівських запчастин там майже не залишилося. І от тоді він взявся за пластик. Клеїв болванки з пенопласту, підганяв і витратив купу часу на шліфування кожної грані. Виклеював із склотканини на епоксидці, оскільки навіть не підозрював про існування поліефірних смол.

Роботи з пластиком проводились у зимово-весняний період, тому смола та фарба дуже довго висихали. Проте до «Тарасової гори-2008» Лях закінчив свою творчість і продемонстрував шедевра перед ясні очі української байкерської тусовки.

Щасливий Славко накатав 4 тис км вже за перші місяці, проте не зупинив свого технічної творчості. Тому я ще не раз розкажу про його мотоцикл.

Саморобні мотоцикли, необхідні інструменти

Щоб зробити будь-що самому важко обійтися без відповідних інструментів. Ось той мінімальний набір, яким майже щодня користуюся я:


Найголовніший елемент мого мотоінструменту - зварювальний апарат "Протон". Якби в свій час я його не купив, то ніякого мотовиробництва у своєму гаражі ніколи б не розпочав. Бо виміряти об"єм зварювальних робіт неможна, вони присутні на кожному етапі - від розробки до безпосеренього монтажу.



Найпростіші проте одні з найголовніших операцій здійснюються "болгаркою" та ручним дрилем.

Предмет гордості та акккуратного використання - набір сверел. Я встиг перепробувати величезну кількість різноманітних сверел, але зупинився на цих, вони переважно російського виробництва. Нажаль українські родом із запоріжжя мені не сподобались - погано тримають заточку, швидко сідають та перегріваються.

Слюсарні інструменти працюють в мене вже не перший рік. За допомогою мечика М10 та відповідного гвинта я приендурював свого мотоцикла минулого року. Напилки завжди допомогоють виправити дефекти, які недоступні болгарці, а плашки вилікували вже багацько болтів та шпильок.

Наостанок згадаю про безпеку. Немає нічого протішого ніж покалічитися електроінтрументом. Чи зловити розпечений шматочок заліза чи шлаку під час зварювальних робіт. Так само погано вдихати дрібні часточки та випари роплавлених металів. Оточуючі можуть сміятися чи жартувати не в тему, проте я все одно буду закривати вуха навушниками, очі - окулярами, та дихатиму крізь фільтр. Моє здоров'я належить мені, а сподіваюсь ним користуватися щн досить тривалий час.

Мені подобається цей саморобний мотоцикл

Автомобільні мотори намагались зхрестити із мотоциклетним способом пересування давно і довго. В США навіть є така фірма Hoss Boss, що заробляє на життя вживленням моторів Шевроле у мотошассі. Але набагато цікавішими виглядають саморобні мотоцикли із автомобільними двигунами.



У основі конструкції лежить двигун від старенького авто - Jaguar. Щоб оживити двигун ветерана, йому додали два турбокомпресора. Таким чином із порівняно невеликого 6 циліндрового двигуна зняли 400 конячок.



Цікаво, що конструктори не захотіли використати стандартний для повздовжнього розташування двигуна карданний привод. Натомість вони виготовили редуктор, на який начепили зірочку цепного приводу на заднє колесо.


Як видно із фото коробка передач відсутня, а редуктор отримує крутний момент безпосередньо з сухого однодискового щеплення. Абсолютно правильне рішення - пряма передача за такої потужності дає драгстеру максимальне прискорення та мінімізує втрати потужності.

Саморобний мотоцикл. Засоби безпеки під час проведення монтажних робіт.

Мої успіхи на теренах зварювання рами мого саморобного мотоцикла вже сягли певного порогу - відтепер я певен, що він поїде і буде робити це досить непогано. Тому поділюся своїм невеликим досвідом - не варто нехтувати захисними засобами під час роботи із різноманітними інструментами та матеріалами.

Наприклад під час роботи із болгаркою, варто захистити вуха от такими навушниками. Звичайно музику в них не послухаєш. проте здатність чути буде після роботи. А от без них - вуха значно втрачають чуйність.


Крім одежі по сезону, яка забезпечить відповідну термоізоляцію та комфорт. Варто подумати про захисний верхній шар одягу - я обрав спецовку мілітарного вигляду. Вона не погано витримує контакт із гострими крамками металевих запчастин мого мотоцикла, які я ще не встиг обробити і зробити безпечними для вжитку. Крім того іскри від електрозварювальних робіт та болгарочні не здатні пропалити міцну тканину.



Болгарка це дуже корисний та багатофункціональний інструмент, тому і шкоди від нього можна отримати чимало. Перед тим як різати метал чи зачищати зварні шви, я тепер одягаюсь подібним чином.



Якщо вам здається, що я занадто перевтраховуюсь, особливо із респіратором. То я мушу зізнатись. За одні вихідні я був зтер в трушу 10 відрізних дисків та спалив близько 4 кг електродів. Як наслідок відбувся прорив у моєму рамобудуванні і мотоцикл нарешті зміг стати на колеса, але з іншого боку я настільки надихався тими випарами та пилом, що на 3 дні втратив працездатність.

Саморобні мотоцикли

Саморобні мотоцикли бувають різними. Одні, як от цей, радують око лише оцінщику у пункті вторсировини:



Можна заклеїти саморобним пластиком старі запчастини і таким чином отримати новий мотик.


Зовсім інший підхід це із старих запчастин зробити щось принципово нове - як от мотоцикл Олексія Гарагашьяна, який проїжджає практично усюди і завжди. Він може подолати брід глибиною до 1 м, пісок та мокра глина не вважаються перешкодами в принципі.

Мото - токсикоз

Кожен рятується від мото токсикозу по-своєму. От я наприклад рубаю все, що мені заважає пересуватися по двору. Адже сам скатав ту сніглву кулю, а тепер сам її і розвалю - прямо як у Гоголя...


Гарних вам зимових розваг та найскорішого настання мотосезону.

Вперше катаюсь на своєму саморобному мотоциклові. Їздить, потребує подальшої роботи - але це все було зрозуміло і до поїздки.
Головне на ньому зручно сидіти, рульове гарно справляється з кермуванням, підвіски працюють на 5+. Не вистачає заднього гальма та підніжок, тому ноги ставлю куди знайду, а також ними гальмую.





За результатами заїзду стало зрозуміло:

1.0 підніжки потрібні!


2.0 Без гальм далеко не заїдеш
3.0 Промахнувся із розташуванням осі маятника, ланцюг тре об маятник


4.0 Двигун потрібно підвісити трохи інакше - щоб елімінувати вібрації.


5.0 Зате карбюратор почуваєть гарно і повітряний фільтр також поміститься.

Випробування рами на міцність - перша поїздка

Нарешті місяці обдумування, проєктування та монтажних робіт вилилися у готову раму. Я дуже переймався через її міцність та спроможність витримувати мото навантаження. Але колеса прикручено, кермо направлено і можна їхати. Щоправда довелося прохати дружину, щоб вона мене трохи штовхала. Цьому дуже сприяв шмат рами ззаду, який я досі не відрізав. От таким чином і катався я на гужовому матациклі.



Багато запчастин використано від старого мотоцикла - колеса, траверси та вся передня підвіска, сидіння я теж взяв звідти. Я перевіряв міцність та можливість прямолінійного руху - їде і ніби нічого невідвалилося.
Скажу навіть більше - сидити було зручно.

Мотобайк 2010 - бейдж

Коли я збирався на мотобайк 2010 я хотів, щоб мене асоціювали із хлопцями, які продали мені мого мотоцикла. Крім того я був готовий до ідентифікації народом з форуму, тому зробив собі ось такого бейджа. Нажаль саме перед виїздом у мене зламався принтер - а з малюнком в ПСД на флешці - якось воно не так...

З чого все починається - саморобний мотоцикл

Я завжди хотів мати мотоцикл. В один прекрасний момент у мене все склалося - заплативши за навчання, втративши роботу і маючи на носі диплом в найкращому ВНЗ україни (Києво-Могилянська Академія), я потрапив на мотовиставку. Звичайно я туди не просто так потрапив - хотів, і навіть сильно хотів. Після 4 годин облапування і облизування на все двоколісне, гарне і дороге я попхався додому. Лише там я знайшов в купі рекламної макулатури ЙОГО. Це був Альфамото Вікінг з 150 кубовим двигуном. Їх чомусь продавали зі знижкою, мабуть залежався товар. Але ціна мене приємно порадувала - вона була рівна сумі моїх заощаджень...

Звичайно я був дуже радий. Тим більше, що придбав його в упаковці. Доречі там було напрочуд мало целофану. Вже в перший вечір я поставив його на колеса, а наступного ранку забив на пари, підключив усі проводки та трубочки і завів. Доречі це окрема історія. Акумулятор був сухим - електроліт потрібно було залити самому і перший раз зарядити. Я і залив, і відстояв 20 хвилин поруч чекаючи, поки усі пластини просякнутся живильною кислотою. За цей час було завершено монтаж усього, в тому числі і аккумулятора. І от в певний момент я любовно натискав усі ричажки та кнопочки любуючись як загоряються сигнальні лампи. Чесно зізнаюсь, я хотів посигналити... але натиснув на кнопку стартера - і ВІН завівся. Без підсосу, без протягування колінчастого валу кіком. Просто узяв і завівся із пів тика.
Скажіть хіба можна не любити такий мотоцикл. Кажуть, що моє обличчя було як у батька, що вперше тримає на руках первістка! Звичайно в той день я вперше прокатався на моєму сталевому коні. Цих емоцій я навіть не буду намагатись описати. Саме тому немає жодної фото чи відео пам'яті від тих днів.

Я відкатав два сезони, наїздив 8 000 км, побачив багато цікавого, і здається, пізнав себе. Довгими зимовими вечорами мені хотілось інший чи то пак інакший мотоцикл. Дружина відмовилась видати відповідні асигнування, але погодилась на модицікацію чи переробку вже наявного залізяччя. Якби вона знала, що купити новий мотоцикл значно легше і швидше.



Почалося все з побудови комп'ютерної моделі моєї рами в Автокаді, щоб усе начиння і агрегати умістилися в новій. Але досвід показав - все вирішується по ходу справи.