Останній сніговий відрив!!!

Трохи поганяв на своєму кастомі:

Нарешті моя дружина знайшла мотоцикл своєї мрії

Я мушу зізнатися у слабкодухості - після 18 місяців роботи над своїм саморобним мотоциклом - я здався. Я хочу їхати, їздити, ганяти, віджигати і т.д. Тому слідуючи неписаному правилу: у байкера має бути 2 мотоцикли - на одному їздитимеш за запчастинами до другого. Вирішив купити собі нового мотика. Це звісно не означає закінчення роботи на Вікінгом чи тим більше кінець проєкту. Це лише вирішення транспортних проблем та відкриття нових горизонтів.

І навіть більше - моя дружина також знайшла собі мотоцикл-мрію. Залишилось дочекатися весни, тихенько викопати його і перенести собі у двір :-)

Пластик на мотоцикл своїми руками. Морда

Робота над виготовленням майстер моделі переднього обтічника майже завершена. Мушу зазначити, що процес не такий вже і простий. Головна складність - придумати як же це все має виглядати.
Я відштовхувався від кількох постулатів: у мене немає досвіду в таких речах, тому все має бути простим із мінімумом деталей\стиків. Із досвіду 2 річного катання я зрозумів, що великі швидкості не подобаються ні мені, ані моєму багатостраждальному мотоциклові, тому особливих проблем із аеродинамічністю готового виробу не повинно бути. Ми ж усі знаємо, що опір повітря починає відігравати помітну роль лише на швидкостях більших за 80-90 км/год. Проте я також поставив собі за мету відвести зустрічний потік від своїх ніг, а головне колін.

Бо після довгих вояжів по 200-400 км ноги переставали гнутися і виникали неприємні відчуття у суглобах. Можливо це можна вирішити одягнувши наколінники чи шкіряні штані, але я хочу їздити на мотоциклові на роботу, тому прагну максимально захистити нижню частину себе коханого від бруду та холоду (все ж перевдягатися на роботі не дуже є).

Наступною забаганкою було - встановити протитуманні фари, як додатковий засіб освітлення. Ще у свою автомобільну пору я придбав для укоханого автомобіля "Таврія Нова" пару протитуманок із лінзами типу "риб'яче око". Ці ліхтарі гарно розсіюють світло та формуюють рівну верхню грань променя. Таким чином я значно покращу освітленість ближньої зони дороги та уникну осліплення попутного та зустрічного транспору.

Електричне обладнання саморобного мотоцикла - акумулятор

Акумуляторний ящик порізано, зварено, встановлено. Батарея сидить як влита, короб приварений надійно - не відірвеш.

Релюшки закріплено. Усі вони розташувалися поруч з акумуляторним ящиком з лівої сторони. Труба рами, яка несе верхні кріплення двигуна дала притулок реле поворотів, блоку CDI. Задня труба рами гостинно приймає реле запуску двигуна. Я спеціально розташував усі електророзподільчі агрегати в одному місці - так буде легше їх обслуговувати, а в разі крайньої необхідності ремонтувати. В найближчому майбутньому я займусь виготовленням пластикової кришки.

Не довго думаючи над проблемою кріплення електрики я виготовив металічні вушка кріплення для реле. Вони абсолютно такі самі як і на старій рамі. Кожен з електроприладів вкладений у резинову сумку-подушку і чіпляється нею до рами. Думаю не варто винаходити велосипед, оскільки такі кріплення абсолютно безпроблемно відкаталися зі мною два сезони.

Найголовніша деталь мотоцикла - боковий упор

Нарешті мій мотоцикл можна віднести до категорії самостоячих. Я приварив боковий упор, який тривалий час не хотів прилаштовуватися - то кут не той, то не стоїть, то непровари. Але усі труднощі подолані, мотоцикл тепер не потребує парканів чи стін для того щоб стояти.

Залишилось не так вже й багато роботи - упор потрібно трохи підрізати і приварити пласку площадку. Я піддивився у чоперів та ендуристів - на нижній поверхні прикріплена пластина, яка значно збільшує площу контакту із землею.

Головна перешкода у зварювальних роботах полягала у різній товшщині металу - платформа ніжки 5 мм, товщина стінки рами близько 2 мм. Звісно я боявся провалити раму і тому варив малим током, як результат слабкий зашлакований шов. Рішення прийшло само собою. Підсилювальна накладка із кутника укріпить раму біля кріплення ніжки та двигуна і одночасно зрівняла товщину зварюваних деталей.

Зварний шов ще не зачищений, проте це ніяк не впливає на його міцнісні характеристики.

Саморобний маятник для мотоцикла

Нарешті робота із задньою підвіскою вийшла на завершальний етап. Уже приварені усі кріплення і розпорки, усе більш меньш обточено і чекає фарбування. Я з цього приводу дуже тішуся, навіть рухомий щиток прикрутив. Щоправда покищо лише на одному болті, тому може крутитися і бути не по осі. Доречі щиток вийшов досить легеньким, тому він не зможе справити великої ролі у непідресорених масах задньої підвіски.

Як видно на фото заради жорсткості я вирішив зробити задній маятник у вигляді набору трикутників. Маленькі вставки розпорки і вуха кріплення амортизаторів формують структуру схожу на промені сонця - усі вони встановлені під кутом, що трохи збільшується. Такми чином я добивався кількох задач:
- зменьшити масу маятника за рахунок часткового заповнення
- збільшити повздовжню жорсткість за рахунок рівноопорного трикутника із віссю обертання на вершині
- зробити кінцевий виріб із чітким дизайнерським рішеннямНа мою думку усі завдання були виконані. Найбільше мені подобається, що лінія започчаткована вухами кріплення амортизаторів продовжуються самими амортизаторами. Таким чином у мене виходить мотоцикл складений із безлічі трикутних структур, що позитивно впливає на зовнішній вигляд і жорсткість конструкції.

Зробити маятник своїми руками було не дуже складно, але зайняло досить багато часу. Головне, що дотримання правила трикутників і в поперечному і в повздовжньому напрямку дало необхідну жорсткість конструкції, при збереженні невеликої маси.

Саморобний мотоцикл, бак - друге народження

Дійшло діло до бензобака. Я завжди хотів його підняти вище і трохи нахилити інакше. Але перед тим як його можна буде використовувати потрібно було загнути вниз кріплення.

Мабуть удари волотком були не достатньо ніжними, бо бак почав сопливити бензинов по стику... Я спробував проварити його, ніжно і акуратно настільки як тільки міг, але трохи перестарався.

Заварюючи одну дірку, я провалювався в іншу і таким чином потроху наворотив ось такенний кавалок металу і шлаку. Оскільки шлак дуже слабо тримає рідину, я пробував знову і знову, поки не утворився ось такенний кавалок.

Насамкінець я вирішив варити товстим електродом без обмазки, але 3 мм електрод добре грівся, прилипав і провалював нові дірки... довелося взяти 200 мм цвях. Це звичайно не найкращий вихід, але за ті короткі проміжки часу, поки працювала електрична дуга, вдалося заліпити майже усі дірки, а дірочки я спробую заклеїти епоксидкою зсередини.

Проте заливати смолою іржавий бак, по моєму, нерозумно. Тому з баком усе більки починається.

Розміри мого саморобного мотоцикла

Із саморобними речами які робиш вперше завжди так. Ось і тут хотів розписати усі геометричні параметри мотоцикла, а сфотографувати його у відповідному ракурсі забув.

Доведеться у фотошопі зкласти дві фотки мого мотика - одну використая як якір - там мотоцикл без сідла стоїть колесами на землі. А зверху на неє додам зображення мотика під час зважування. Такми чином перекриємо стару раму і поставимо мотик на землю.



Фотошоп мені в поміч - я спеціально не заретушував усіх стиків двох фотографій мотоцикла

Оскільки після двох сезонів я точно знав що хочу - то будував раму і весь мотоцикл загалом у стилі круізера. Головне було забезпечити зручну пряму посадку, при збереженні достатнього для українських доріг кліренсі.

Тепер у мене довгий мотоцикл 1460 мм це більше ніж у спортбайків, але меньше ніж у багатьох чопероподібних байків. Висота по сідлу середньостатистична є і вищі, і нижчі мотоцикли. Мені потрібен саме такий, тому я його і роблю.

Встановлення двигуна на сайлентблоки

Я довбився значного зниження вібронавантаженості рами. Звичайно я для цього повністю переварив раму. Тепер мій мотоцикл може похвалитися дуплексною рамою закритого типу. Цим я повністю розвантажив картер двигуна від динамічних навантажень при їзді. Та отримав змогу встановити в кріплення мотора сайлентблоки.

Покищо двигун тримається на двох задніх кріпленнях. Для холостого ходу і невеликої поїздки - цього вистачає. Звісно для тривалої надійної експлуатації саморобного мотоцикла варто додати ще по одному кріпленню спереду та зверху. Усі ці завдання будуть виконані до початку фарбувальних робіт.

Я перестрахувався і поставив два типи сайлентблоків. Одні центрують кріплення двигуна, а інші виставляють його в поперечному напрямку.

Aerocycle - проїжджає 100 км на одному літрі палива

Німецький мотодизайнер Алерт Якобс (Allert Jacobs) працював над створенням Аероцикла понад три роки.


Ціна проєкту не перевищує $5,000. Хоча донор - новісінький скутер Honda Innova ANF125i міг проїхати 42.5км на одному літрі палива, Алерту це видалося неекономічним. І використовуючи свої знання із аеродинаміки та ефективного використання двоколісної техніки (він вже зробив у домашніх умовах закритий веломобіль) він добився більше ніж подвійної економії палива.

Одягнутий у суцільну склопластикову броню його скутерета витрачає лише літр на сотню. (За данними винахідника - 97.8км/л)

Для можливості висадки та посадки, корпус розкладається на дві половини, передня має змогу відїжджати вперід, ніби відкриваючи дверцята.

Алерт зізнається, що скловолокно не найлегший матеріал і тому маса аеродинамічного оперення сягає 45 кг, що на 40% збільшує масу донора. Тому в майбутньому він думає про два способи покращення економічності - зменшення загальної маси апарату і електричний двигун!!!

Gunbus 410 - Монстроцикл серед кастомів

Цей монстр довжиною 3.45 метра може самостійно пересуватися. Звісно, на звичайних вулицях йому робити нічого - маневровість не та. А от на спеціалізованих виставках він бє рекорди популярності. Зокрема не потрібно умовляти гарненьких дівчат позувати на ньому - вони і самі цього хочуть.

Висота по баку складає близько півтора метра, для того щоб крутити такий важкий руль потрібні справді широкі плечі.

Коли цей мотоцикл немає з чим порівняти - він виглядає абсолютно нормальним і пропорційним. Проте не забувайте, що це монстр. Ні, не так. МОНСТР серед мотоциклів.


Раму цього гіганта виготовлено із алюмінію та сталі, що дозволяє їй бути одночасно великою, міцною і порівняно легкою.

Стильний дизайн, цікаві технтехнічні рішення та велетенський розмір роблять Gunbus 410 справжнім великим королем мотосвіту.

Айншнур!

Його вважають першим мотоциклом. Як і все зроблене вперше це не серійний мотоцикл. Тому із великим задоволенням представляю вашій увазі «Айншнур» від Готліба Даймлера.
Одноколійний, – саме так перекладається з німецької назва цього мотоцикла, став татусем приватної моторизованої техніки. Його вважають родоначальником усього авто і мото мобільного. Проте будь-хто може самостійно визначити, що це – мотоцикл чи автомобіль.


Роздивившись цю конструкцію ми бачимо моторизований велосипед. Самі виніхідники (Айншнур було виготовлено у співпраці між Готлібом Даймлером і Вільгельмом Майбахом) називали своє творіння Reitwagen ("riding car") - українською це можна перекласти як саморухомий візок. З рештою саме це словосполучення перекладене латиною дало більшості мов новий термін АВТОМОБІЛЬ (від лат. аутос - самостійний, окремий та мобіле - рухомий, здатний пересуватися). З вищесказаного зрозуміло, що наприкінці ХІХ ст стався величезний курйоз - мотоцикл народив автомобіль.

Саморобний мотоцикл - Uno

Давайте поговоримо про українські закони стосовно саморобної авто-мото техніки, до того ж є відповідний привід. Бен Гулак (Ben J. Poss Gulak) прожив усього всього 18 років до того як сам, своїми руками змайстрував мотоцикл. Він гібридний у багатьох сенсах - електричний, має два колеса, але вони не їдуть по одній колії. Багато хто вважає, що це інтернет жарт зроблений за допомогою фотошопу. Але це справжній транспортний засіб, хлопаку стало розуму та вмінь зробити його у домашніх умовах.

Uno був вперше продемонстрований на авто-мото шоу в Торонто. І хоча він фактично вважається одноколісним, технічно він має два колеса, які знаходяться майже впритул один до одного.

Колеса можіть рухатися вперед назад і таким чино у спортивному режимі він стає схожим на традиційний мотоцикл. У мене немає достовірних данних, але кажуть, що Uno може трансформуватися з одного положення у інше прямо на ходу.

Uno електричний мотоцикл, що використовує подібну до Segway гіроскопічних систему. Управління здійснюється за допомогою двох гіроскопів - один «назад-вперед» інший для поворотів. Органи управління дуже лаконічні одна єдина кнопка - вімкнення двигуна. Безпосереднє управління гібридом здійснюється за допомогою нахилів в необхідну сторону.

Як ви розумієте така техніка не може бути українською, бо за нашими законами саморобка це щось кримінальне. Більшість Гаражних винаходів сприймаються органами охорони правопорядку як спроба легалізувати вкрадену техніку. Хоча з іншого боку по українським дорогам та продажних сторінках інтернету впевнено крокують абсолютно заводські мотоцикли із документами штибу "свои" та "деланые"...

Саморобний мотоцикл небезпечний для свого водія!
За повідомленням Ура-Інформ 18 жовтня 2010 року, водій на саморобному мотоциклі розбився в Токмацькому районі Запорізької області.
Про це повідомили в прес-службі Управління ДАІ по Запорізькій області. На селищної дорозі водій не впорався з керуванням саморобним мотоциклом і перекинувся. У результаті дорожньо-транспортної пригоди 29-річний водій отримав перелом ребер, садна, забиті місця.
Проте говорити, що аварія сталася через саморобність мотоцикла не можна, оскільки причини втрати водієм керування не були технічного характеру.
Хлопці - поводьтеся на дорозі обережно. Ми усі пілотуємо транспорт підвищеної небезпеки.

Мені подобається цей саморобний мотоцикл

Автомобільні мотори намагались зхрестити із мотоциклетним способом пересування давно і довго. В США навіть є така фірма Hoss Boss, що заробляє на життя вживленням моторів Шевроле у мотошассі. Але набагато цікавішими виглядають саморобні мотоцикли із автомобільними двигунами.



У основі конструкції лежить двигун від старенького авто - Jaguar. Щоб оживити двигун ветерана, йому додали два турбокомпресора. Таким чином із порівняно невеликого 6 циліндрового двигуна зняли 400 конячок.



Цікаво, що конструктори не захотіли використати стандартний для повздовжнього розташування двигуна карданний привод. Натомість вони виготовили редуктор, на який начепили зірочку цепного приводу на заднє колесо.


Як видно із фото коробка передач відсутня, а редуктор отримує крутний момент безпосередньо з сухого однодискового щеплення. Абсолютно правильне рішення - пряма передача за такої потужності дає драгстеру максимальне прискорення та мінімізує втрати потужності.

Саморобний мотоцикл. Засоби безпеки під час проведення монтажних робіт.

Мої успіхи на теренах зварювання рами мого саморобного мотоцикла вже сягли певного порогу - відтепер я певен, що він поїде і буде робити це досить непогано. Тому поділюся своїм невеликим досвідом - не варто нехтувати захисними засобами під час роботи із різноманітними інструментами та матеріалами.

Наприклад під час роботи із болгаркою, варто захистити вуха от такими навушниками. Звичайно музику в них не послухаєш. проте здатність чути буде після роботи. А от без них - вуха значно втрачають чуйність.


Крім одежі по сезону, яка забезпечить відповідну термоізоляцію та комфорт. Варто подумати про захисний верхній шар одягу - я обрав спецовку мілітарного вигляду. Вона не погано витримує контакт із гострими крамками металевих запчастин мого мотоцикла, які я ще не встиг обробити і зробити безпечними для вжитку. Крім того іскри від електрозварювальних робіт та болгарочні не здатні пропалити міцну тканину.



Болгарка це дуже корисний та багатофункціональний інструмент, тому і шкоди від нього можна отримати чимало. Перед тим як різати метал чи зачищати зварні шви, я тепер одягаюсь подібним чином.



Якщо вам здається, що я занадто перевтраховуюсь, особливо із респіратором. То я мушу зізнатись. За одні вихідні я був зтер в трушу 10 відрізних дисків та спалив близько 4 кг електродів. Як наслідок відбувся прорив у моєму рамобудуванні і мотоцикл нарешті зміг стати на колеса, але з іншого боку я настільки надихався тими випарами та пилом, що на 3 дні втратив працездатність.