Найголовніша деталь мотоцикла - боковий упор

Нарешті мій мотоцикл можна віднести до категорії самостоячих. Я приварив боковий упор, який тривалий час не хотів прилаштовуватися - то кут не той, то не стоїть, то непровари. Але усі труднощі подолані, мотоцикл тепер не потребує парканів чи стін для того щоб стояти.

Залишилось не так вже й багато роботи - упор потрібно трохи підрізати і приварити пласку площадку. Я піддивився у чоперів та ендуристів - на нижній поверхні прикріплена пластина, яка значно збільшує площу контакту із землею.

Головна перешкода у зварювальних роботах полягала у різній товшщині металу - платформа ніжки 5 мм, товщина стінки рами близько 2 мм. Звісно я боявся провалити раму і тому варив малим током, як результат слабкий зашлакований шов. Рішення прийшло само собою. Підсилювальна накладка із кутника укріпить раму біля кріплення ніжки та двигуна і одночасно зрівняла товщину зварюваних деталей.

Зварний шов ще не зачищений, проте це ніяк не впливає на його міцнісні характеристики.

Гальма це важливо, зроби сам

Нарешті я можу похвалитися повносправними гальмами на моєму мотоциклові. Педаль встановлена на осі підніжки. Таким чином я намагався мінімізувати кількість виступаючих від рами деталей. Єдине, що залишилося доробити - упор/зашист для ноги, оскільки підніжка дуже вже близько від вихлопної труби, чомусь зовсім не хочеться палити черевики.

Головне нововведення - болт регулювання положення педалі. Завдяки невеликому шматочку кутника і різьбі М6 я тепер можу регулювати висоту підйому педалі та її вільний хід.

Головка болта упирається у спеціальну виємку на важелі педалі, у робочому стані болт буде законтрений гайкою.

Стокова тяга звичайно не підійшла, але зробити нову було досить просто - візьми дріт відповідного діаметру, наріж різьбу та загни на кінчику. Щоправда після регулювання положення педалі у мене склалося враження, що малувато відрізав, але як я вже писав зробити тягу самотужки досить нескладно.

Нарешті я можу безпечно кататися і демонструвати ефектні заноси за допомогою задніх гальм.

10 причин, чому саморобний задній маятник кращий за стоковий

Чому я вирішив переробляти заднього маятника? Та в першу чергу тому, що стоковий був занадто м"яким, вже трохи почав крошитися і не задовольняв ані естетичних, ані практичних потреб.

По-перше старий маятник ніяк не хотів миритися із нормальним заднім колесом. Найширшу покришку яку вдалося встановити - 18Х3"25. У нового маятника такої проблеми немає. На моє глибоке переконання, в ньому однаково органічно встануть і 18 дюймове колесо і 17 дюймове. Те саме стосується ширини резини - встановлюй хоч 15 см ширини.

Взвгвлі старий маятник виглядає як дитя надмірної економії, він занадто тісно облягає колесо. У мене він викликає асоціацію з бікіні, які покликані показувати, а не закривати. Відповідно повздовжня міцність такої конструкції виявилася недостатньою, перевірено двома сезонами експлуатації.

Всі знають, що натяг ланцюга це дуже важливо. А ось уявіть собі ситуацію, коли болт натягу з однієї сторони зісковзує з упора і колесо на будь-якій швидкості перекошується... саме тому на новому маятнику я приварив широкі п'ятки для упору натяжних болтів. Сподіваюсь лінія моїх міркувань зрозіміла - тепер не зіскочить!

Підсилюючі косинки на стоковому маятнику були із відверто слабкого 1 мм листового металу. На новому все зварено із квадратної труби 16Х16 мм. Крім того за рахунок збільшення довжини я мав змогу поставити розпорки далі, тому вони дають значно більше поперечної жорсткості, аніж стокові.

Одна з причин перероблюваня рами було незадовільне з точки зору дорсткості кріплення заднього маятника. У новому важелі задньої підвіски точки кріплення розташовані зовні, і значно ширше ніж у старого. Разом із збільшенням довжини обертання важеля це дає змогу кріпити маятник насухо - без сайлентблоків. Можливо це спірне рішення, але зменьшення поштовхів від задньої підвіски мене цікаволо значно меньше ніж чітке слідування мотоциклом по заданій траекторії. Крім того тестові заїзди показали, що навіть на дуже не рівному грунті особливого дискомфорту не відчувається.

Як видно на фото без заміни підсилювальної косинки оживити старий маятник було б неможливо - матеріал занадто тонкий для підварювання. Тому останній огляд з метою виявити чому задок виляє як собачий хвіст і був останньою краплею, що підвела мене до повної переробки рами та відповідно важеля задньої підвіски.

Новостворений задній маятник має в довжину цілих 60 см, що значно піднімає мою самооцінку та додає потужності двигунові :-)

Різниця в довжині важелів підвіски старого і нового зразка становить 15 см, ширина в місці кріплення колеса в два рази. Якщо порівняти довжину важеля, що тисне на задній амортизатор, то віна не змінилася. Це означає, що на новій підвісці амортизатори і пружини будуть працювати практично так само як і на старій - тобто два сезони.

Довжина вушка для вісі колеса на старому маятнику всього 3,5 см, а на новому майже 10.

Саморобний маятник для мотоцикла

Нарешті робота із задньою підвіскою вийшла на завершальний етап. Уже приварені усі кріплення і розпорки, усе більш меньш обточено і чекає фарбування. Я з цього приводу дуже тішуся, навіть рухомий щиток прикрутив. Щоправда покищо лише на одному болті, тому може крутитися і бути не по осі. Доречі щиток вийшов досить легеньким, тому він не зможе справити великої ролі у непідресорених масах задньої підвіски.

Як видно на фото заради жорсткості я вирішив зробити задній маятник у вигляді набору трикутників. Маленькі вставки розпорки і вуха кріплення амортизаторів формують структуру схожу на промені сонця - усі вони встановлені під кутом, що трохи збільшується. Такми чином я добивався кількох задач:
- зменьшити масу маятника за рахунок часткового заповнення
- збільшити повздовжню жорсткість за рахунок рівноопорного трикутника із віссю обертання на вершині
- зробити кінцевий виріб із чітким дизайнерським рішеннямНа мою думку усі завдання були виконані. Найбільше мені подобається, що лінія започчаткована вухами кріплення амортизаторів продовжуються самими амортизаторами. Таким чином у мене виходить мотоцикл складений із безлічі трикутних структур, що позитивно впливає на зовнішній вигляд і жорсткість конструкції.

Зробити маятник своїми руками було не дуже складно, але зайняло досить багато часу. Головне, що дотримання правила трикутників і в поперечному і в повздовжньому напрямку дало необхідну жорсткість конструкції, при збереженні невеликої маси.

Ремонт мото бензобака своїми руками

Я щаслива людина! Справа в тім, що я одночасно і власник, і татко свого мотоцикла. Його купили і привезли у коробці, і болтик до болтика я збирав його цілий день. Ще перед тим я вперше завести двигун виявилося, що бак травить...

Довелося протравити шов паяльною кислотою та пропаяв. Це рішення виявилося досить дієвим - два роки я не мав проблем з баком. Проте зміна форми баку призвела до того, що знову потекло. Чомусь я вирішив, що за допомогою свого зварювального апарата вийде заварити щілину... але натомість я пропалив кілька дірок в які пролазив палець.

Усі спроби зменьшити отвори в баці - призводили до збільшення кількості та розмірів отворів. З рештою я дійшов висновку, що методи фізичного впливу вичерпані. Тому вирішив спробувати хімічну атаку.

Оскільки у мене залишилось трохи епоксидки, то я замісив її з отверджувачем, трохи розвів розчинником, для збільшення текучості та залив у бак. Смола ЕДП може дуже міцно змочувати метал, але дуже чутлива до жиру. я не був певен у чистоті внутрішньої поверхні бензобаку, тому в бак засипали усі гайки які були у хозяйстві та довго їх там перемішували. Наостанок усе добряче промито розчинником.

Про те, що смола остаточно застигла я довідався по краплі-індикатору, яку я випадково/спеціально капнув на бак.

Дякую магазину АвтоМотоВело за підтримку під час виготовлення саморобного мотоцикла

Я будую свій мотоцикл вже протягом 8 місяців. Звичайно частину запчастин я виготовив сам, але існує багато такого, що не можна зробити на колінці. Тому я вже багато років співпрацюю із магазином АвтоМотоВело. Мене навіть перевели у категорію постійних клієнтів. що дає змогу замовляти запчастини, отримувати знижку і навіть повертати ті деталі, які не підійшли.
Магазин дуже вдало розміщений, від метро Лісова чи Чернігівська я добираюсь до нього пішки за 15-20 хв.

Взагалі все починалось з того, що за перші свої зароблені гроші у 2004 я купив тут свого велосипеда. Доречі я досі на ньому їжджу на роботу, і за весь час експлуатації не мав жодних серйозних проблем - тільки шини, зірочки та ланцюги міняй. Нажаль я не можу вирахувати свій сумарний велопробіг, оскільки велокомп'ютери крали, вони губились чи ламались. Але якщо приблизно прикинути - то виходить більше 10 000 км, особливо багато я їздив на перших курсах університету, виходило до 4 000 км за рік.

Але повернімося до мотоцикла - звичайно запчастини я купую у мотовідділі.

Тут працюють цікаві та приємні люди, які завжди мене підтримували порадою та дружньою посмішкою.

До того ж у них є майже все, починаючи від моторезини і закінчуючи акумуляторами. Доречі останнього разу я скористався нагодою і придбав собі прикольний гелевий акумулятор. Тепер залишилось лише встановити його на мотоцикл.

Для тих хто зацікавився навожу контактну інформацію:
E-mail: admin(а)motomaster.com.ua
Рады Вас видеть по адресу:

г. Киев
бул. Верховного Совета, 34
м-н „АВТОМОТОВЕЛО”
тел.: (044) 592-84-32
(050) 327-48-81
(050) 469-39-49

МОТО- СЕРВИС
тел.: (044) 568-06-28
Для постоянных клиентов та в зависимости от обьёмов, существует система скидок.

Саморобний щиток на маятник майже готовий

Не дарма усі досвідчені кулібіни радять кулібіним початківцям починати з малого і поступово набивати руку, мій перший щиток із тканини і смоли вийшов чи то бліном чи комом. А точніше він не дуже рівний і має ще деяку кількість пухирців та інших огріхів. Звичайно я постараюся його обточити, обрізати зайве, пухирці зріжу та зашпаклюю. І ще нанесу кілька шарів тканини зі смолою.

Я тепер розімію, чому серйозне виробництво склопластикових деталей так трясеться над технологією вакуумування - це справді дозволить притиснути матеіал щільно і на додачу витисне із нього повітря. Поки що я не можу придумати як зробити це в домашніх умовах, проте я вже спробував нагрівати деталь для пришвидшення процесу полімеризації. На фото видно, що нижні шари стали червоними, чому не знаю, проте точно можу сказати, що іе відбулося після 20 хвилин у духовці у мене на кухні.

Я виставив температуру 250 градусів і протримав щиток у теплі близько 20 хвилин. Мені довелось зробити так, бо найперший шар смоли ніяк не хотів полімеризуватися, і продовжував мазатися... Після теплової обробки на кухні все застигло і стало досить твердим, але деталь трохи повело через відсутність внутрішнього каркасу.

Поверхня щитка приємна на дотик і дещо нагадує карбон. Звичайно, її доведеться пошпаклювати та пофарбувати. Проте якби вийшло зробити зовнішні шари одним шматком, то було б достатньо лише полакувати. Було б досить гарно.

Щиток має захищати, відтак я задоволений тим що у мене виходить. Одна розумна людина сказала: "Краса полягає у функціональності", як на мене виходить досить функціонально.

Для перевірки я вже причепив саморобного щитка на задній маятник. По моєму після вирізування заглиблень для приводного ланцюга можна буде його експлуатувати на повну.

Працювати зі смолою не так уже й складно. Проте я вже почав розуміти, що для гарної лицьової поверхні треба робити якісну зовнішню форму. Я вже намітив наступну деталь на виготовлення - передній щиток колеса. Його я збираюся робити у зворотній гіпсовій формі, бо виводити повершню за допомогою шпаклівки вийде дорогувато - там поверхні багатенько.

Саморобний мотоцикл, бак - друге народження

Дійшло діло до бензобака. Я завжди хотів його підняти вище і трохи нахилити інакше. Але перед тим як його можна буде використовувати потрібно було загнути вниз кріплення.

Мабуть удари волотком були не достатньо ніжними, бо бак почав сопливити бензинов по стику... Я спробував проварити його, ніжно і акуратно настільки як тільки міг, але трохи перестарався.

Заварюючи одну дірку, я провалювався в іншу і таким чином потроху наворотив ось такенний кавалок металу і шлаку. Оскільки шлак дуже слабо тримає рідину, я пробував знову і знову, поки не утворився ось такенний кавалок.

Насамкінець я вирішив варити товстим електродом без обмазки, але 3 мм електрод добре грівся, прилипав і провалював нові дірки... довелося взяти 200 мм цвях. Це звичайно не найкращий вихід, але за ті короткі проміжки часу, поки працювала електрична дуга, вдалося заліпити майже усі дірки, а дірочки я спробую заклеїти епоксидкою зсередини.

Проте заливати смолою іржавий бак, по моєму, нерозумно. Тому з баком усе більки починається.